Значення
- (Психологія) –
Стан повної нерухомості, заціпеніння, викликаний сильним емоційним шоком, переляком або іншим потрясінням.
- (Медицина) –
Втрата здатності рухатися або реагувати, спричинена різким застиганням, онімінням (наприклад, від холоду) або патологічним процесом.
- (Психологія) –
Переносно: стан повної інертності, бездіяльності, застиглості розуму, почуттів або волі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оціпенілість, р. оціпенілості, д. оціпенілості, з. оціпенілість, о. оціпенілістю, м. оціпенілості, к. оціпенілосте