Значення
- (Лінгвістика) –
Лінгвістична категорія, що виражає ставлення мовця до змісту висловлювання (схвалення, несхвалення, емоційну реакцію тощо) та може реалізовуватися за допомогою різних мовних засобів (лексики, інтонації, модальних слів, часток).
- (Логіка) –
У логіці та філософії — характеристика вислову, що містить позитивну чи негативну характеристику явища, дії, ознаки, на відміну від нейтрального констатування факту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оцінність, р. оцінності, д. оцінності, з. оцінність, о. оцінністю, м. оцінності, к. оцінносте