оцінність

[ot͡sinnistʲ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Лінгвістична категорія, що виражає ставлення мовця до змісту висловлювання (схвалення, несхвалення, емоційну реакцію тощо) та може реалізовуватися за допомогою різних мовних засобів (лексики, інтонації, модальних слів, часток).

  2. (Логіка) –

    У логіці та філософії — характеристика вислову, що містить позитивну чи негативну характеристику явища, дії, ознаки, на відміну від нейтрального констатування факту.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. оцінність, р. оцінності, д. оцінності, з. оцінність, о. оцінністю, м. оцінності, к. оцінносте

Більше записів