1. Лінгвістична категорія, що виражає ставлення мовця до змісту висловлювання (схвалення, несхвалення, емоційну реакцію тощо) та може реалізовуватися за допомогою різних мовних засобів (лексики, інтонації, модальних слів, часток).
2. У логіці та філософії — характеристика вислову, що містить позитивну чи негативну характеристику явища, дії, ознаки, на відміну від нейтрального констатування факту.