отрочний
[otrot͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Історія) –
(у давньоруській та українській історії) Належний до княжого отрока, тобто молодшого дружинника, члена княжої дружини; пов’язаний з отроками.
- (Лінгвістика) –
(первісне значення) Юний, молодий; властивий юнакові.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. отрочний, р. отрочного, д. отрочному, з. отрочного, о. отрочним, м. отрочнім