осирочення

[osɪrot͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Соціологія) –

    Стан, коли людина втратила одного або обох батьків, залишилася сиротою.

  2. (Психологія) –

    Переносно: стан самотності, покинутості, відчуття втрати опори чи захисту.

  3. (Соціологія) –

    Процес, внаслідок якого людина, група людей або навіть тварина стає сиротою (наприклад, внаслідок війни, стихійного лиха).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. осирочення, р. осирочення, д. осироченню, з. осирочення, о. осироченням, м. осироченні, к. осирочення

Більше записів