осика

Приклад 1:
Осика все мене чогось лякає; вона й сама боїться — все тремтить. Дуби поважні надто.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Там був старезний каштан і осика, — тремтлива осика. Легенький нічний вітерець, прокравшись в понурий чотирикутник жаских блоків десь із степів, десь з просторів, від домів і садиб, від матерів і сестер, від дібров і гаїв, тихенько шелестів у верховіттях цих самотніх дерев, одтятих од світу і теж замкнених до в’язниці.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Приклад 3:
Дядько не казали, а може, ще й не напитали дiвки. Хiба ти сам собi не знайдеш пари? Я, може б, i знайшов, та… Що? Нiчого… (Пограває у сопiлку стиха щось дуже жалiбненьке [мелодiя N 9], потiм спускає руку з сопiлкою i замислюється). Чи у людей паруються надовго? Та вже ж навiк! Се так, як голуби… Я часом заздрила на їх: так нiжно вони кохаються… А я не знаю нiчого нiжного, окрiм берези, за те ж її й сестрицею взиваю; але вона занадто вже смутна, така блiда, похила та журлива, – я часто плачу, дивлячись на неї. От вiльхи не люблю – вона шорстка. Осика все мене чогось лякає; вона й сама боїться – все тремтить. Дуби поважнi надто. Дика рожа задирлива, так само й глiд, i терен. А ясень, клен i явiр – гордовитi. Калина так хизується красою, що байдуже їй до всього на свiтi. Така, здається, й я була торiк, але тепер менi чомусь те прикро… Як добре зважити, то я у лiсi зовсiм самотня… (Журливо задумується), А твоя верба? Таж ти її матусею назвала. Верба?..
— Українка Леся, “Лісова пісня”