осуджений

1. Який зазнав осудження, засудження з боку когось; визнаний винним у чомусь.

2. Який став об’єктом судження, оцінки (зазвичай негативної).

3. Засуджений судом до певного покарання; той, хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі.

Приклади:

Приклад 1:
“А невіруючий вже осуджений” (Христос). Та поганські храми через лицемірство невправних пророків, тобто священиків чи учителів, вже цілком зіпсовані та стали запустіння м мерзоти, тоді ж як істина, наче жива джерельна вода, затоптана ногами скотини й похована.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Вiн умiв завсiгди викручуваться з усяких, навiть найважчих, справ i хоча за свiй вiк чимало переводив коней, але до рук судовi потрапив тiльки раз, та й то так замотав, заплутав справу, що вийшов з суду не осуджений. Самi коноводи дуже його берегли.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”