Древослів

Словник Української Мови

острокольний

[ostrokolʲnɪj] Прикметник

Буква:О

Значення

  1. (Загальне) –

    Який має гострі кінці або верхівку; загострений.

  2. (Геологія) –

    Утворений з гострими кутами або виступами (про рельєф, крижані утворення тощо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. острокольний, р. острокольного, д. острокольному, з. острокольного, о. острокольним, м. острокольнім

Більше записів