Значення
- (Геологія) –
Ділянка суші, з усіх боків оточена водою (морем, океаном, озером або річкою), що залишається над її поверхнею навіть у період найвищого рівня.
- (Географія) –
Відокремлена, обмежена частина чого-небудь, що виділяється серед іншого (наприклад, лісовий острів, острів безпеки).
- (Техніка) –
У архітектурі — ділянка проїзної частини на перехресті або площі, що відокремлена для пішоходів або для розміщення регулювальних пристроїв, зупинок громадського транспорту тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. острів, р. острова, д. острову, з. острів, о. островом, м. острові, к. острове
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘острів’ походить від праслов’янського *ostrovъ, що буквально означає ‘той, що обтікається’. Воно утворене від *o(b)-srovъ, де корінь пов’язаний з індоєвропейським *sreu-/srou- зі значенням ‘текти’. Спочатку так називали лише річкові острови, а згодом і морські. Споріднені слова в інших мовах: литовське srovė ‘течія’, латиське straume ‘течія’, грецьке ῥοή ‘течія’, давньоверхньонімецьке stroum, сучасне німецьке Strom ‘течія’, давньоанглійське stream, давньоіндійське srávati ‘тече’. Також пов’язане зі словом ‘струмінь’.