ост

Приклад 1:
Після то­го – не пізна­ти Чіпки: з ли­ця спа­ла дав­ня ту­га, очи­ма не виг­ля­дав сму­ток; став він ве­селіший, привітніший; іноді мож­на бу­ло й пісню по­чу­ти від йо­го… Щас­тя йо­го ма­нить до се­бе, пес­тить, го­лу­бить доб­рою надією; світ йо­му лю­бо усміхається, хоч і ба­чить він у йо­му ли­ха ба­га­то, пла­чу, ле­мен­ту… Він те­пер ди­виться на йо­го не злим оком; прис­лу­хається чут­ким сер­цем; хо­четься йо­му увесь мир об­ня­ти, втер­ти йо­му сльози, ути­хо­ми­ри­ти го­ре… Повернеться він до се­бе дум­кою, чує, як у го­лові бо­рю­кається ост­рах з надією: то надія по­ду­жує ост­рах, то ост­рах – надію, Оже надія все-та­ки звер­ху! “А мо­же… всього на світі бу­ває!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
– От ко­ли зібра­лась батьків оп­ла­ку­ва­тиі Не­хай собі со свя­ти­ми спо­чи­ва­ють, ко­ли по­мер­ли; а нам, ка­жу, все-та­ки нічо­го жу­ри­ти­ся… То бу­ла по­ра, ко­ли Хрис­тя по­чу­ла се­бе матір’ю, з її дум­ка­ми, з ост­ра­ха­ми, су­мом, сльоза­ми… Дар­ма Гриць-ко утішав її, дар­ма хотів роз­ва­жи­ти. Хрис­тя су­му­ва­ла, жу­ри­ла­ся, а ча­сом са­ма собі гірко пла­ка­ла”.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
У §50 було розглянуто теорему Ост– роградського-Гаусса для потоку вектора напруженості електричн ого поля у ваку – умі: ( ) ∑∫ = = N S 10 i iq1Sd,E ε  , де iq – вільні заряди. Узагальнимо цю теорему для випад- ку електричного поля у діелектрику, в якому поле створюється як вільними, так і зв’язаними зарядами.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”