Осовілість — властивість або стан осовілого, тобто такого, що втратив рухливість, став нерухомим, застиглим (про погляд, вираз обличчя тощо).
Осовілість — стан пригніченості, заціпеніння, спричинений сильним емоційним переживанням (страхом, жахом, подивом).