1. (у лінгвістиці) Позначає спосіб дії, при якому суб’єкт (особа) одночасно є безпосереднім виконавцем і інструментом (засобом) цієї дії, наприклад: «писати рукою», «штовхати плечем».
2. (у лінгвістиці) Стосується або описує синтаксичну конструкцію або граматичну форму, що виражає такий спосіб дії, де підмет і знаряддя дії об’єднані в одному учаснику.