особовість — у граматиці: категорія дієслова, що вказує на відношення дії до учасників мовлення (перша особа — той, хто говорить, друга особа — той, до кого звертаються, третя особа — той, про кого говорять).
особовість — застаріле: особистість, індивідуальність, сукупність якостей, що характеризують певну людину.