Значення
- (Філософія) –
Філософська категорія, що позначає сутнісну, найважливішу якість, властивість або умову, яка визначає природу явища, робить його саме цим явищем і без якої воно не може існувати або втрачає свою ідентичність.
- (Філософія) –
У логіці та теорії пізнання — фундаментальна, непохідна характеристика об’єкта, яка лежить в основі його інших ознак і з якої вони можуть бути виведені.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. основність, р. основності, д. основності, з. основність, о. основністю, м. основності, к. основносте