1. Філософська категорія, що позначає сутнісну, найважливішу якість, властивість або умову, яка визначає природу явища, робить його саме цим явищем і без якої воно не може існувати або втрачає свою ідентичність.
2. У логіці та теорії пізнання — фундаментальна, непохідна характеристика об’єкта, яка лежить в основі його інших ознак і з якої вони можуть бути виведені.