основність

1. Філософська категорія, що позначає сутнісну, найважливішу якість, властивість або умову, яка визначає природу явища, робить його саме цим явищем і без якої воно не може існувати або втрачає свою ідентичність.

2. У логіці та теорії пізнання — фундаментальна, непохідна характеристика об’єкта, яка лежить в основі його інших ознак і з якої вони можуть бути виведені.

Приклади:

Приклад 1:
Бачачи всю основність тих закидів, Захар Беркут, хоч з болем серця, готов був покинути свою молодечо-гарячу думісу, коли втім дві несподівані події значно піднесли настрій тухольської громади і змінили цілу її постанову. Долі селом вулицею надійшли, одна за другою, при звуках труб та дерев’яних трембіт аж три громади уоруженої молодежі.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”

Приклад 2:
+5 +3 +1 ортофосфатна кислота фосфатна кислота фосфоноватиста кислота O O O O OH P PP HO HO O O 339 3 2 1 Основність кислоти Для органічних кислот загальна кількість атомів водню у молекулі, у більшості випадків, не відповідає основності кислоти. Основність органічних кислот визначається кількістю карбоксильних груп у молекулі, наприклад, оцтова одноосновна кислота щавелева двоосновна кислота Багатоосновні кислоти дисоціюють по ступеням і можуть утворювати декілька рядів солей, наприклад сульфатна кислота – кислота двоосновна, дисоціює за двома ступенями: утворює два ряди солей: сульфати ( ), наприклад – сульфат натрію.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”