1. Абстрактний іменник, що означає наявність глибокого, внутрішнього сенсу, логіки або раціональної мети в чомусь; властивість бути осмисленим.
2. У психології та філософії — стан усвідомлення людиною цілей, мотивації та значення власного життя та дій; відчуття життєвої наповненості та спрямованості.
3. У лінгвістиці та семіотиці — характеристика мовної одиниці (слова, вислову, тексту), що має певне значення та здатність сприйматися розумом; змістовна наповненість.