1. У середньовічному судочинстві — спосіб доказування провини або невинності обвинуваченого за допомогою випробувань (наприклад, водою, вогнем, поєдинком), що ґрунтувався на вірі у безпосереднє втручання Божої волі в результат випробування.
2. (Переносно) Важкі випробування, страждання, муки.