1. (історичне) Той, хто оре землю; пахар, хлібороб.
2. (поетичне, високе) Працьовита людина, творець, діяч у якій-небудь галузі.
оратай
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Скажеш: щасливий оратай. Але щасливіший од нього, Хто залюбки обробив ниву душевну свою.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |