Значення
-
(у граматиці) граматична категорія дієслова, що виражає бажання, мрію або сподівання на виконання дії; форма нахилу, близька до умовного або бажаного способів.
-
(у лінгвістиці) окрема форма або конструкція мови (наприклад, у давньогрецькій, санскриті), що спеціально вживається для вираження бажання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оптатив, р. оптатива, д. оптативові, з. оптатив, о. оптативом, м. оптативі, к. оптативе