1. (у граматиці) граматична категорія дієслова, що виражає бажання, мрію або сподівання на виконання дії; форма нахилу, близька до умовного або бажаного способів.
2. (у лінгвістиці) окрема форма або конструкція мови (наприклад, у давньогрецькій, санскриті), що спеціально вживається для вираження бажання.