Значення
-
Учасник народно-визвольного руху опришків, що діяв у XVI–XIX століттях на території України (переважно в Карпатах) та сусідніх країн проти соціального та національного гноблення; народний месник, повстанець, лицар-розбійник.
-
Заст. Розбійник, грабіжник, який діє в лісі або в горах; втікач, що ховається від переслідування влади.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. опришок, р. опришка, д. опришкові, з. опришка, о. опришком, м. опришкові, к. опришку
Походження слова (Етимологія)
Слово «опришок» в українській мові має історичне значення «повстанець», а також вживалося для позначення «розбійника, злодія, бешкетника». Походить від польського «opryszek» (розбійник, бандит, злодій), яке, своєю чергою, запозичене з української. Етимологія не зовсім ясна: можливо, пов’язане зі словом «пріч» (окремо, осторонь), що вказувало б на незалежну від пана людину, або зі словом «оприск» (скала, уламок) та дієсловом «прискати». Існує також слово «опрілух» (плід латаття білого), яке, ймовірно, походить від «пріти» (гнити, тліти), але це окреме утворення.