оправдуючий
[oprɑʋdujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
Дієприкметник теперішнього часу від дієслова “оправдувати”: такий, що надає переконливі причини, підстави або докази для виправдання чиєїсь поведінки, вчинку, думки тощо, з метою довести їхню правильність, невинуватість або допустимість.
-
(У логіці та аргументації) Такий, що містить обґрунтування, слугує логічною або фактичною підставою для чогось; обґрунтовуючий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оправдуючий, р. оправдуючого, д. оправдуючому, з. оправдуючого, о. оправдуючим, м. оправдуючім