опорядження

1. Технічний термін у будівництві та ремонті, що означає комплекс робіт із оздоблення внутрішніх поверхонь приміщень (стін, стель, підлоги) або фасадів будівель для надання їм завершеного, естетичного вигляду та експлуатаційних якостей.

2. (У спеціалізованому контексті) Процес або результат упорядкування, приведення чогось у належний, охайний вигляд; облаштування.