Значення
-
Технічний термін у будівництві та ремонті, що означає комплекс робіт із оздоблення внутрішніх поверхонь приміщень (стін, стель, підлоги) або фасадів будівель для надання їм завершеного, естетичного вигляду та експлуатаційних якостей.
-
(У спеціалізованому контексті) Процес або результат упорядкування, приведення чогось у належний, охайний вигляд; облаштування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. опорядження, р. опорядження, д. опорядженню, з. опорядження, о. опорядженням, м. опорядженні, к. опорядження