опертий
[opɛrtɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
Який має опору, спирається на щось; такий, що на чомусь тримається.
-
Уживається як друга частина складних прикметників і означає: такий, що має опору, підтримку в чомусь, на чомусь (наприклад, спинкою, плечима тощо), як у словах: високоопертий, низькоопертий, твердоопертий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. опертий, р. опертого, д. опертому, з. опертого, о. опертим, м. опертім