Словник Української Мови
Буква
1. Гарячий алкогольний напій, зазвичай на основі рому, вина або горілки з додаванням чаю, фруктових соків, прянощів (кориці, гвоздики) та цукру, що традиційно подається у великій чаші (пуншівниці).
2. Холодний алкогольний або безалкогольний напій із суміші різних фруктових соків, газованої води, часто з додаванням подрібнених фруктів та льоду.
3. Велика широка чаша (судно), призначена для приготування та подавання однойменного напою.
Приклад 1:
Бас гудів: — Ром, пунш, ром, пунш… Тенори підхоплювали: — Півпиво, півпиво, глінтвейн, глінтвейн, глінтвейн… А дисканти вигукували: — Солодка, біла, червона, горілка… Після цієї імпровізованої музики великий магістер, що одержав великий штоф через плече, його всеп’янішество Віктор Закревський виголосив урочисту промову, пересипану найтонкішими дотепами, що в ній вітав новопосв’яченого мочимордія Тараса Шевченко, при чому поінформував його, що всі гарячі напої в їхньому товаристві вважалися за достатні, але існувала умова, в наслідок якої щира мочиморда, щоб підтримати честь товариства, не мусить уживати простої горілки, а неодмінно з настоянкою, коли не зі справжньою, то хоч прихованою цією назвою. Так, наприклад, коли не було досить грошей, то справжній мочиморда мусів пити гривениківку цебто просту горілку, що в неї кидали звичайний гривеник.
— Тютюнник Григорій, “Вир”