опанча

[opɑnt͡ʃɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Верхній одяг з грубого сукна, довгий, з розрізом ззаду, що носили чоловіки в Україні, особливо козаки, у XVI–XVIII століттях; різновид плаща чи свити.

  2. (у переносному значенні) Про людину, яка носить такий одяг; символ козака, запорожця.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. опанча, р. опанчі, д. опанчі, з. опанчу, о. опанчею, м. опанчі, к. опанче

Більше записів