опалка

[opɑlkɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (діал.) Невеликий шматочок деревини, тріска, яка відкололася від колоди, дошки або іншого дерев’яного предмета.

  2. (діал.) Тонка дерев’яна паличка, загострена з одного кінця, яка використовувалася для чищення вушних раковин або зубів.

  3. (спец.) Відхід у вигляді дрібних тріскок, що утворюється при обробці деревини (тесування, свердління тощо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. опалка, р. опалки, д. опалці, з. опалку, о. опалкою, м. опалці, к. опалко

Більше записів