опа

Приклад 1:
Пи­ка ши­ро­ка, зас­ма­ле­на на сонці; сам опа­сис­тий; дов­га, гус­та чуп­ри­на, підняв­шись пер­ше вго­ру, спа­да­ла за ухо, як кінська гри­ва; уси довгі, униз по­зак­ру­чу­вані, аж на жу­пан ізви­са­ли; очі так і гра­ють, а чорні, густії бро­ви аж геть підня­лись над ти­ми очи­ма, і – враг йо­го знає – гля­неш раз: здається, су­питься; гля­неш уд­ру­ге: морг­не дов­гим усом так, на­че за­раз і підніме те­бе на сміх. А дру­гий був мо­ло­дий, ви­со­кий ко­зак, тілько щось азіатське; за­раз і вид­но, що не на­шо­го по­ля яго­да, бо до Січі схо­ди­лись бур­ла­ки з усього світу: прий­де ту­рок – і тур­ка прий­ма­ють; прий­де німець – і німець бу­де за­по­рож­цем, аби пе­рех­рес­тивсь да ска­зав: «Вірую во Хрис­та Ісу­са; рад во­юва­ти за віру хрис­ти­янську».
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 2:
Ще по­кiй­ний ваш дi­дусь, пан Опа­нас,.та­ки Забрьоха, не­хай над ним зем­ля пе­ром! i той не да­вав нас зо­биж­да­ти.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Пан Забрьоха озир­нув очи­ма, аж i вздрiв, що на по­лу спить пан­на Оле­на… та так i зад­ри­жав, мов опа­ре­ний. Та й справ­дi ж бо кра­ля бу­ла!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”