1. Гучний, різкий вигук, що виражає наказ, погрозу, здивування або інший сильний емоційний стан; коротке вигукування.
2. (у переносному значенні) Різке, категоричне зауваження, догана або вказівка.
окрик
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Десь за стіною чути кашель, глухий гомін, як з могили, чийсь сердитий окрик і — знову тихо. Андрій ходить по камері.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: іменник (однина) |