омела

Приклад 1:
DzÐÊÀ заслухалась зірка цвіркуна вихилилась через віконце хотіла ружечку кинути та й сама впала підібрав її лопух хоч була ніч думав що світлячок сидить на листкові до неба високо до землі чужинно ще й очі як у Дзвінки як ти називаєшся а вона а я цвіркуна слухала Дванадцята сумна книжка 149~ÄÂÀÍÀÄÖßÒÜ ÇÌÀÐÍÎÂÀÍÈÕ ÑÅÐϲ 1 на деревці бриньчать дванадцять місяців один із крихкого скла другий солодяник третій гіркота у позлітці а ще інший золоте сіделечко та найдужче мені жаль за медовим місяцем не для наших зубів любове 2 цвіте на ясені вічнозелений вінець омела місяця соки з нього п’є кров’ю родичається всі помисли землі знає І. Калинець. Невольнича муза ~150 мій місяцю кучерявий хотів би я бути ясним ясеном побрататися з небом у ніч що як слід по воді минає 3 зелений місяць непосіяний зійшов самотній ґрунт він намацує живим корінням заросте ним врешті яр вулиці і прірва вікна каре провалля ока і обручки тріщина твоє глибоке зітхання теж Дванадцята сумна книжка 151~4 по дахах і карнизах срібно літає безтілий сновида півтіла у хмарі зоставив а півболю на краю світу не займай зором не стряси подихом я з ним у змові сниться йому вчорашній мій сон про тебе нинішній мій сон про тебе моя завтрішня 5 ой не той то місяченько що решетом дзвонить а що дорогу випитує через півнеба до тебе по грузьких снігах сині серпи слідів льодом беруться І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”