Значення
-
(у мовознавстві) Слово, запозичене з іншої мови, яке вживається в мові-реципієнті у своїй первісній, неасимільованій формі, що часто сприймається як чуже та неорганічне для мовної системи.
-
(у лінгвістиці) Іноземне слово або вираз, що зберігає оригінальне написання, вимову та граматичні характеристики мови-джерела і не піддалося повній адаптації до правил української мови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. олим-шувир, р. олим-шувира, д. олим-шувирові, з. олим-шувир, о. олим-шувиром, м. олим-шувирі, к. олим-шувире