1. (у мовознавстві) Слово, запозичене з іншої мови, яке вживається в мові-реципієнті у своїй первісній, неасимільованій формі, що часто сприймається як чуже та неорганічне для мовної системи.
2. (у лінгвістиці) Іноземне слово або вираз, що зберігає оригінальне написання, вимову та граматичні характеристики мови-джерела і не піддалося повній адаптації до правил української мови.