Словник Української Мови
Буква
1. Старовинна техніка друкування картин олійними фарбами на папері або полотні, що імітує живопис.
2. Власна назва колишньої київської фабрики художніх виробів, заснованої у 1879 році, яка спеціалізувалася на такому друці та виробництві лакових розписних виробів.
Приклад 1:
У хаті на стіні висіла величезна пожовкла олеографія — цісар Франц-Йосиф з усією своєю численною родиною. І поруч (я маю надзвичайно гостру пам’ять на курйозні деталі) на стіні пришпилено великий аркуш паперу із заголовком «Куточок піонера» — господарство внука чи правнука.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”