оксамит

Приклад 1:
Це: астронотус окатий (astronotus ocellatus) — коричневе тло з чорними плямами, шкіра товста і м’яка, здається оксамит­ ною, на хвостовому плавнику — виразне чорне очко в червоному обрамленні; крім того, синодонтіс ангельський (synodontis angelicus) — чарівний тлустий сомик, білі горо­ шини на оксамитно-чорному тлі; і нарешті, нарешті — піранья червона (serrasalmus nattereri) з яскраво-червоним анальним плавником! Кожного виду вдалося знайти по парі (хоч кажуть, ніби синодонтіси в акваріюмах не розмножуються).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Улюбленцем публіки виявився нато­ мість Інквізитор — його виконавську майстерність годі запе­ речити чи спростувати, голос його, вдало спотворений синте­ затором, нагадував якесь моторошне крякання і доводив частину жіноцтва до екстазу — в якоїсь вагітної навіть почалися пологи, їх було успішно прийнято незабаром у фойє, хоча більшість присутніх залишилася з думкою, що то чергова режисерська фікція, і новонароджена дитина — чотирикіло- грамовий хлопчик — насправді була штучною; перша дія завершилася вражаючим хоровим мурмурандо і оркестровим крещендо, частина публіки вже замовляла перекуски в буфеті, коли разом з останніми тактами (Ваґнер) впала завіса — темно-зелений оксамит з велетенськими винними і крива­ вими плямами. Доктор зоставався сплячим у своєму кріслі, тим часом ми з Респондентом вийшли у коридор і, знайшовши там більш- менш безлюдний закут, почали люто цілуватися, ми стогнали й кусалися, наші язики блукали ротовими порожнинами одне в одного, Респондент припер мене до стіни, він був без окулярів і не бачив, як довкола нас кружляють всілякі пані й ПЕРВЕРЗІЯ 166 панове, поглядаючи в наш бік хто з осудом, хто із ласою заздрістю, якийсь тип, одягнутий найманим убивцею, відвер­ то розглядав нас із відстані десяти кроків, це розглядання впритул здалося мені щонайменше нахабним, і я заплющила очі, щоб не бачити ні цього доморослого Спарафучіле, ні огидної Лайзи Шейли з її фотоапаратом, ні пробігаючого туди й назад в оточенні зграї гостес Даппертутто; ми цілувались як могли — всіма собою, слово честі, це було зроблено куди ліпше від того орфеївського лизання на сцені, наші роти пахли м’ятою, це було грандіозно, ніби штучне дихання, від якого дзвенить у вухах і відвалюється голова, а ноги підкошуються, ми перестали цим займатися лише після третього дзвінка, ледве встигнувши добігти до своїх місць перед самим підняттям завіси.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
), — їй подобалася ця хижа змисловiсть, дарма що не на неї скерована, дарма що їй з того перепадали хiба послiдки: вона так само змислово любила слово — насамперед на звук, але звук щiль‑ним неводом волiк за собою фактуру, консистенцiю, запах i, ясна рiч, колiр також: кольором надiленi були не тiльки поодинчi слова, особливо вчувався вiн при переходi з одної мови на iншу, — кожна‑бо мала свiй, мiнливо‑ряхтючий, основний тон випромiнювання: iталiйська — електричний фiолет, ультрамарин, десь такий свiтловий ефект, як коли б червоне вино могло зробитися синiм, польська шамшiла терпкою, оскомною од шиплячого тертя молодою зеленню, англiйська побулькувала, просвiчуючи навилiт чимось подiбним до нiжно‑золотавого курячого бульйону, причому в Штатах водянистiше, в британському варiантi iнтенси‑внiше, смолисто‑тягучiше — ситнiше; звiсно, рiдна бу‑ла найпоживнiша, найцiлющiша для змислiв: чорнобривцевий оксамит, нi, радше вишневий (сiк в устах)? русявий (запах волосся)?… так завжди — iно станеш приглядатися зблизька, розсипається, дробиться — не збереш, голодувала вона без неї тяжко, просто фiзично: мов на безводдi абощо, почути б — живої, щирої, щоб iнтонацiєю отою спiвучою, наче струмок жебонить, ко‑ли зоддалеки наслухати, хлюпнуло — їй‑бо, пiддужчала б!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”