1. (діал., заст.) Прийменник, що вказує на виняток або відокремлення; відповідає сучасним літературним “окрім”, “крім”, “за винятком”.
2. (діал., заст.) Прислівник, що означає “окремо”, “на відокремленні”, “поза чимось”.
окроме
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ти, Олексію, сядь тут окроме біля дверей; а ми, старий, з тобою, як голуб з голубкою.
— Невідомий автор, “124 Svatannia Na Goncharivtsi Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”
Частина мови: t.d. () |