околичник

[okolɪt͡ʃnɪk] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Мешканець околиці (передмістя, слободи, прилеглої місцевості).

  2. Заст. Посадовець у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій, який керував околицею (адміністративною одиницею).

  3. Заст. У Російській імперії — нижчий поліцейський чин у сільській місцевості, підлеглий станового пристава.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. околичник, р. околичника, д. околичникові, з. околичника, о. околичником, м. околичникові, к. околичнику

Більше записів