околотка

1. (істор.) Невелика адміністративно-територіальна одиниця в складі повіту, округа; дільниця (поліцейська, судова, податкова тощо).

2. (застар.) Околиця, околишні землі при населеному пункті; прилегла до міста чи села територія.

3. (розм., перен.) Місцевість, район, округа якогось місця; периферійна зона.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |