1. (діал.) Повний, огрядний, огрядкуватий; такий, що має повну, округлу форму.
2. (діал.) Вгодований, товстий; про людину або тварину.
огрядний
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Єдине, чого не може чоловік жінці простити, — це почуття сорому перед нею… Відчинила йому не покоївка, а літній вже, огрядний, з розкішною сивою бородою чоловік; скидався він, не міг пригадати Іван Семенович, на якого саме письменника. — Ви до мене?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Ось портрет: «Я — масивний і огрядний у синьому піджаку, в золотих окулярах, респектабельний і певний себе» («Без ґрунту»). А ось професійні риси: Іполіт Миколайович Варецький, інженер-хімік, колекціонер рідкісних видань та автор доповіді про українських інтроліґаторів XVII віку («Дівчина з ведмедиком»), Василь Хрисанфович Комаха, професор ІНО, автор книжки «Особливості синтакси грецьких написів у ляпідарних пам’ятках північного Причорномор’я» («Доктор Серафікус»), нарешті Ростислав Михайлович, консультант Комітету охорони пам’яток старовини й мистецтва — головний авторитет України з питань архітектури («Без ґрунту»).
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”