огород

1. Ділянка землі, переважно в сільській місцевості, призначена для вирощування овочів, коренеплодів, зеленої рослинності, іноді ягідних кущів та фруктових дерев.

2. Розмовне позначення місця, де щось вирощують або культивують (переносно), наприклад, “шкільний огород” або “дослідний огород”.

3. Застаріле або діалектне — обгороджене місце, подвір’я, садиба.

Приклади:

Приклад 1:
— Нехай не лазить в мій огород. Оце вам за мого півня.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
Говорити — мало й говорить: сяде шити, чи то стiбнула голкою, чи нi, чи виведе нитку, чи нi, а зараз i задумається, i рученята посклада; пiде ув огород полоти, стане над грядкою та хоч цiлий день стоятиметь, нiчого не зробивши, поки її не покличе; приставить обiдати, то або у нетоплену пiч, або забуде чого положити, або усе у неї перекипить, що й їсти не можна; та до того довела, що — нiчого робити! — узялась вп’ять сама поратись!
— Самчук Улас, “Марія”