Приклад 1:
(Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками, чудовно вилося коло білого чола; тоненькі пасма того чорного, аж полискуваного хмелю спадали на біле, рум’яне личко, як яблучко наливчате; очі оксамитові, чорні,- здається, сам огонь говорив ними… Дві чорні брови, мов дві чорні п’явки, повпивалися над очима, злегенька прикритими довгими густими віями. Сама – невеличка, метка й жвава, з веселою усмішкою на виду, вона так і вабила до себе.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Від його гучного голосу ” тінь затремтіла, подалася вгору, вище, вище… Небо загоготало, заблищало, шкварнуло… Огняна стріла вдарила коло його; кругом усе затріщало і запалало огнем… Горить, тріщить, ломиться, падає, кричить, лементує, молить… усі голоси зливаються в один голос – у голос невиразної тяжкої туги; скрізь чутно плач, лемент… І все те жере огонь – то своїм широким, лютим полум’ям, то своїми гострими язиками – лиже… Лизне – і тільки чорна вуглина після його зачорніє; ‘ лизне ще – вуглина побіліє, розпадається на попіл… І піднімає його угору широка огняна хвиля і, залопотавши, несе високо-високо… Огонь розходився, розігрався… Уже він кругом охопив Чіпку, уже досягав своїми довгими язиками до його тіла, цілував його вид… Гляне Чіпка… То ж не вогонь, то людська кров хвилями хвилює… “0-о-йІ” – скрикнув він і несамови-, „ т,о кинувся.,. ‘,’ ‘ ,’,..$,’– ‘ ‘/’ ‘ ‘,’ •’/ ‘і”,у, •”” -‹і / Стояв уже вечір надворі.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 3:
От пан сотник i зробив усе, як звелiла йому Явдоха, i ще жаба пищала, а вiн її вкинув у пiч, вiдкiля Зубиха увесь огонь вигромадала на припiчок. Як спеклась i зсушилась тая жаба, Явдоха достала її, обiрвала усе мнясо, а кiсточки позбирала i стала з них вибирати: от i знайшла одну точнiсiнько як виделочка, i навчила Уласовича, що з нею робити.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
