Значення
- (Філософія) –
Якість або властивість того, що горить, палає; здатність до горіння, займистість, вогненність. Використовується переважно в поетичному, філософському або образному контексті для позначення енергійності, палкості, запальності характеру чи почуттів.
- (Фізика) –
У давнішому вживанні — спрямованість до вогню, схильність до спалювання; ознака чогось розпеченого, пекучого.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. огнеликість, р. огнеликості, д. огнеликості, з. огнеликість, о. огнеликістю, м. огнеликості, к. огнеликосте