Значення
- (Юриспруденція) –
Особа, яка здійснює огляд, обстеження чогось з метою перевірки, контролю або ознайомлення; інспектор, ревізор.
- (Техніка) –
Той, хто професійно займається оглядом і оцінкою чого-небудь (наприклад, технічних засобів, споруд, мистецьких творів); експерт.
- (Історія) –
(Заст.) Той, хто спостерігає за чимось, свідок події; очевидець.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оглядач, р. оглядача, д. оглядачеві, з. оглядача, о. оглядачем, м. оглядачеві, к. оглядачу