офіцій

1. (історичне) У Стародавньому Римі — державна посада, службова посада, а також особа, що обіймала таку посаду; службовець, чиновник.

2. (історичне, церковне) У католицькій церкві — духовна особа (зазвичай єпископ або прелат), якій папа римський доручає здійснення певних церковних функцій, зокрема судових (наприклад, офіцій єпископської курії).

3. (рідковживане) Урочиста, офіційна церемонія; офіційна подія.

Приклади:

Приклад 1:
Ви- никнення та існування формальних (офіційних) груп регулюється офіцій– ними документами (шкільний клас, робітники підприємства). Неформальні виникають за ініціативою самих учасників, на основі їх симпатій.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”

Приклад 2:
Утворилася подвійна ціна на золото: офіцій)Òåìà 15. Ñâ³òîâà âàëþòíà ñèñòåìà 279 на–35 дол.
— Невідомий автор, “120 Soloninko Ks Mizhnarodna Ekonomika Tech”