Значення
- (Юриспруденція) –
Пропозиція (переважно письмова) укласти договір, адресована одній або кільком конкретним особам, яка містить усі істотні умови майбутньої угоди.
- (Юриспруденція) –
У міжнародному приватному праві — формальна пропозиція однієї сторони (оферента) іншій стороні (акцептанту) укласти договір на чітко визначених умовах.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оферта, р. оферти, д. оферті, з. оферту, о. офертою, м. оферті, к. оферто