1. Дія за значенням дієслова “одурювати”; навмисне введення когось в оману з корисливими, шахрайськими цілями, обман.
2. Результат такої дії; обман, омана, шахрайство.
одурювання
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Контролю тут, звiсно, не могло бути, але всiм коноводам дуже залежало на тому, щоб по змозi все було без одурювання, i через те цi справи роблено бiльш-менш чесно. Та коноводи завсiгди знали, скiльки за яку коняку можна б узяти, то вже коли грошей приходило менше, часом сварилися, i це примушувало iнших бути обачнiшими й чеснiшими.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: іменник (однина) |