одновірний

1. Той, хто сповідує ту саму релігію, що й інша особа або група осіб; релігійний однодумець.

2. (У релігійній термінології, особливо в історичному контексті) Представник тієї самої віри, конфесії або релігійної громади; єдиновірець.

Приклади:

Приклад 1:
«Терплячи з усіх усюд шкоди і обиди многі, а не маючи зможності супроти напасників наших і гонителів благочесної нашої грецької віри силою своєю стояти, і пам’ятаючи, а що руський одновірний народ єсть кость од кості нашої, а плоть од плоті нашої, а що з Києва, матері городів наших, пішла єсть Руська земля, а що пресвітлого величества цар московський помазанець єсть од Господа Бога Всевишнього на зборону віри святої і всього благочесного люду, — того ради удавалисьмо до пресвітлої царської величності, просячи о милость до нас, аби з ласки прийняв, яко рівних до рівних, яко вільних до вільних… З ласки Божої, а за молитвами святих угодників пе-черських і чесного владики нашого, одібрали-сьмо тепер, через московського посланий, пана боярина, князя Бутурлі-на, од його пресвітлої царської величності, царя і державця Московії — Олексія Михайловича — грамоту: а що він жалує нас премногі свої милості, обіцяє від всяких ворогів і напасників нас боронити, змоцняє всі привілеї наші і права, старшину і козацтво із своєї казни жалованням жалує і зволяє нас під свою могутню руку прийняти на звеличаніє і славу християнської, благочесної віри…» Впродовж цього читання йдуть почережно — і на майдані, і на переднім кону сцени. На піддашку, на рундуку: а) Направо.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”