1. (У хімії) Здатний до утворення чи заміщення лише одного атома водню; маючи валентність, рівну одиниці.
2. (У біології, медицині) Специфічний лише до одного антигену, збудника тощо; моновалентний.
одновалентний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Оскільки у атома Гідрогена всього лише один електрон в нормальному та збудженому станах, він функціонує як одновалентний елемент. У атома Гелію в нормальному стані немає неспарених електронів – обидва його електрона знаходяться на орбіталі 1s.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”
Приклад 2:
Одна к для Бору одновалентний стан не характерн ий, так як відбувається промотування з переходом атома в збуджений стан: [B]1s22s22p1 531кДж [B]1s22s22p2 Саме в збудженому стані Бор проявляє валентність, рівну трьом, через наявність в атомі трьох неспарених електронів. Як і у інших атомів, енергія збудження компенсується виникненням більшої кількості хімічних зв’язків.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”
Частина мови: прикментик () |