одностовбурність

Значення

1. (Ботаніка) –

   Ботанічна характеристика рослин, що мають лише один головний стовбур без розгалужень від основи.

2. (Ботаніка) –

   У лісівництві — стан дерева або деревостану, при якому дерева ростуть одним прямим стовбуром, без поділу на кілька основних стовбурів біля основи.

Правопис та відмінювання