1. Властивість або стан об’єкта, що має лише один шар, пласт або рівень будови; одноманітність, відсутність внутрішньої структури чи розшарування.
2. У техніці, матеріалознавстві та будівництві — характеристика покриття, оболонки або конструкції, що виконана з одного шару матеріалу, без додаткових прошарків.
3. У переносному значенні — поверхневість, примітивність, відсутність глибини, багатогранності (про думки, почуття, художні твори тощо).