Значення
- (Соціологія) –
Властивість або стан, за якого всі елементи системи, структури чи об’єкта знаходяться на одному й тому ж рівні, не утворюючи ієрархії або підпорядкування.
- (Філософія) –
У логіці та теорії систем — принцип організації, за якого компоненти розглядаються як рівнозначні та однорідні за своїм статусом, функціями або значенням у межах певної сукупності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. однорівневість, р. однорівневості, д. однорівневості, з. однорівневість, о. однорівневістю, м. однорівневості, к. однорівневосте