Значення
- (Фізика) –
Фізичне явище, властивість деяких матеріалів (наприклад, оксидів міді при низьких температурах), при якій електричний опір різко падає до нуля, що дозволяє електричному струму проходити без втрат.
- (Фізика) –
Стан речовини, що характеризується відсутністю електричного опору, досягається зазвичай при охолодженні матеріалу нижче певної критичної температури.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. однопровідність, р. однопровідності, д. однопровідності, з. однопровідність, о. однопровідністю, м. однопровідності, к. однопровідносте