Древослів

Словник Української Мови

однополчанин

[odnopolt͡ʃɑnɪn] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Історія) –

    Той, хто служить або служив у одному полку з кимсь; товариш по службі в полку.

  2. (Історія) –

    (переносно) Той, хто разом з кимсь брав участь у спільній важливій справі, боротьбі, навчанні тощо; побратим, соратник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. однополчанин, р. однополчанина, д. однополчанинові, з. однополчанина, о. однополчанином, м. однополчанині, к. однополчанине

Більше записів